МЕТЕО́Р, а, ч. Тверде тіло космічного походження, що потрапляє з величезною швидкістю в земну атмосферу; падаюча зірка. Метеори раз у раз спадали з неба на степ, то ніби хто кропив небо огняною водою, то ніби огняний палець велетня розпорював все небо од верху до самого низу (Н.-Лев., І, 1956, 457); Вогнистою рискою черкнув по небозводу метеор і згас (Вол., Сади.., 1950, 67); Метеор часто лишає після себе слід — сріблясту смужку, яку видно і після того, як він згасне (Наука.., 8, 1956, 27); * У порівн. Машина линула, як метеор, у вихорі та куряві (Смолич, І, 1958, 97); Проминув рік. Рік тяжкої праці, незабезпеченого життя не може промайнути блискучим метеором, — він тягнеться, на жаль, дуже довго (Л. Янов., І, 1959, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 688.