МЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мести́ 1. Без хазяйки хата не метена (Номис, 1864, № 10098); Невеличкий перон, видно давно метений і невідомо коли ремонтований, швидко спустів (Збан., Сеспель, 1961, 14); // ме́тено, безос. присудк. сл. А в тому саду Чисто метено Ще й хрещатим барвіночком Дрібно плетено (Укр.. лір. пісні, 1958, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 688.