МЕТАФІЗИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Оснований на метафізиці (у 1 знач.). Керуючись метафізичним методом, навіть матеріалістично настроєні філософи і вчені змушені були визнавати "двоїстість істини" (Наука.., 2, 1960. 47).

∆ Метафізи́чний матеріалі́зм — напрям у філософії, що сформувався у XVII-XVIII ст., представники якого визнавали первинність матерії та вторинність свідомості щодо явищ природи, але розглядали суспільні явища з позицій ідеалізму та користувались метафізичним методом пізнання. Філософською основою класичних уявлень [фізиків XIX ст.] був метафізичний матеріалізм (Вісник АН, 4, 1957, 4).

2. Стос. до метафізики (у 2 знач.). Ідеалістичні, метафізичні ідеї реакційних класів гальмують розвиток науки (Ком. Укр., 5, 1960, 37).

3. перен. Абстрактний, відірваний від життя. Метафізичні розумування.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 687.