МЕТАЛІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що метале́вий. Він знайшов металічні жили і артемівську сіль (Видатні вітч. географи, 1954, 110); О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (Н.-Лев., IV, 1956, 112); Раптом в ушах його ніби щось лопнуло, і він почув тонкий металічний звук (Кол., Терен.., 1959, 210); Відтам доносилися часто молоді, свіжі голоси дітей о. Крайника: сріблистий сміх панночок, здоровий, металічний регіт паничів-студентів (Фр., VII, 1951, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 684.