МЕТАЛУ́РГІЯ, ї, ж.

1. Галузь важкої промисловості, що займається добуванням металів з руд і їх первинною обробкою. Чорна металургія дає основний матеріал, з якого роблять машини та інші знаряддя виробництва (Ек. геогр. СРСР, 1957, 34); "Запоріжсталь" — завод-велетень, гордість радянських п’ятирічок, або, як його ще називають, — перлина радянської металургії (Вишня, І, 1956, 327); Кольорова металургія.

2. Наука про одержання металів з руд або речовин, які містять метали, і про надання металевим сплавам необхідних властивостей.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 685.