МЕСІ́Я, ї, ч. В іудейській і християнській релігіях — посланець божий, який ніби має з’явитися для врятування людства від зла. Безсилля пригнічених рабів у боротьбі з гнобителями породило віру в появу месії (Наука.., 3, 1958, 36); Мітла огненная світила, Неначе сонце, і дивилась На ту ослицю, що несла в Єгипет кроткую Марію І нарожденного месію (Шевч., II, 1953, 315); // перен. Про того, в кому бачать рятівника, визволителя. Інколи прорветься [П. Тичина] вигуком — закликом до нового месії: І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв: Росіє, Росіє, Росіє моя! (Еллан, II, 1958, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 682.

Месі́я — в іудейській і християн­ській релігіях — посланець (пома­заник) Божий, який має з’явитися для врятування людства від зла, страждань (по-давньоєврейському месі́я — «помазаник», по-грецьки — «христос»); Т. Шевченко пе­рефразовує біблійний догмат так: «Я Месію Іду народу возвістить»; християни пізнали свого Месію вІсусі Христі, а іудеї досі продовжу­ють його чекати. Мітла огненная світила, Неначе сонце, і дивилась На ту ослицю, що несла в Єгіпет кроткую Марію І нарожденного Месію (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 360-361.