МЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ме́сник. [Антей:] Іди, служи своєму Меценату, .. не згадуй героїні Антігони, ні месниці Електри (Л. Укр., III, 1952, 440); Стоїть вона, заціпивши уста, Струнка, вродлива, та уже не та, — Не злякана, заплакана дитина, — Грім! гнів! покара! — месниця Марина (Рильський, II, 1956, 120); * У порівн. Із синами Росії на грізному ратному полі Стій, як месниця вірна [Україно]! Хай падають ниць вороги! (Мал., Запов. джерело, 1959, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 682.