МЕРТВОНАРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Який народився мертвим. Кількість мертвонароджених поросят у маток до трирічного віку невелика (Свинар., 1956, 133); Мертвонароджена дитина; * Образно. Старовинний театр на Україні не був, як багато хто вважає, мертвонародженою дитиною шкільної схоластики і чернечого педантизму (Від давнини.., І, 1960, 207); // перен. Зовсім безперспективний, непридатний для використання. Може саме цими поглядами [на мелодію як на універсальний засіб компенсації недоліків тексту пісні] .. і слід пояснювати чималу кількість мертвонароджених пісень (Рад. літ-во, 5, 1958, 29); // перен. Відірваний, далекий від життя; нежиттєвий. Глибока ідейність вимагає глибокого художнього поетичного зображення, творчої відповідальності від поета. Священні імена партії, держави, народу несумісні з блідим, мертвонародженим словом (Мал., Думки.., 1959, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 681.