МЕРКАНТИЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Напрям у буржуазній політичній економії і політика ряду європейських феодальних держав у XV-XVIII ст., прихильники яких намагалися прискорити нагромадження капіталів стимулюванням зовнішньої торгівлі, колоніальними пограбуваннями і торговими війнами. Економічна політика російського уряду цієї епохи [початок XVIII ст.] характеризується меркантилізмом. З метою нагромадження коштів в країні заохочувався вивіз сировини і продуктів сільського господарства за кордон і обмежувався ввіз закордонних товарів у Росію (Іст. УРСР, І, 1953, 334).

2. перен. Дріб’язковий розрахунок; корисливість (у 1 знач.). Егоїзм, раціоналізм, меркантилізм — усе це дітища індивідуалізму, знаряддя, за допомогою яких він роз’їдає людину, робить її аморальною (Мист., 2, 1965, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 678.