МЕ́РИН, а, ч. Кастрований жеребець. Кожної п’ятниці Циганок запрягав у широкі сани гнідого мерина Шарапа (Горький, Дитинство, 1947, 38); Всього зубів у кобил 36, у жеребців і меринів — 40 (Конярство, 1957, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 678.

Ме́рин, на, м. Меринъ, холощеный жеребець. Вернулись із добрим мерином… жеребця такого доскочили, що так і йграє на поводі. К. ЧР. 115. Ум. Мерине́ць. Ном. № 770.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 418.