МЕРИДІА́Н, а, ч. Уявна лінія, що утворюється при перетині земної кулі площиною, що проходить через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі. Меридіан, який проходить через Лондон, умовились вважати початковим меридіаном (нульовим) (Фіз. геогр., 5, 1956, 73); У Лондоні, на Грінвічі, вгорі, Вночі і вдень мигають ліхтарі, Щоб узнавать у морок і туман, Де йде меридіан (Воронько, Три покоління, 1950, 97).

∆ Магні́тний меридіа́н — лінія, що є проекцією силової лінії магнітного поля Землі на земну поверхню; Небе́сний меридіа́н — велике коло небесної сфери, що проходить через полюси світу і зеніт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 677.