МЕРЗО́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до мерзо́тник. [Жанна (раптом спалахнувши гнівом):] Ви просто мерзотниця і підла, нікчемна тварюка! (Собко, П’єси, 1958, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 677.