МЕРЗЛЯКУВА́ТИЙ, а, е. Дуже чутливий до холоду, морозу. Голова завкому Заяць, мерзлякуватий, маленький, наче недорослий, не дивлячись, знімав з дротини ключі і під оплески оддавав їх новосельцям (Перв., Материн.. хліб, 1960, 160); // у знач. ім. мерзлякува́тий, того, ч.; мерзлякува́та, тої, ж. Дуже чутлива до холоду, морозу людина. Мерзлякуватому й на печі холодно (Укр.. присл.., 1955, 281); // Власт. людині, що боїться холоду, морозу. Вітер подужчав. Марію всю пройняло мерзлякуватим ознобом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 172); На обличчі його розлився якийсь мерзлякуватий синій відтінок (Вол., Озеро.., 1959, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 677.