МЕРЗЛЯ́К, а́, ч., розм. Той, хто дуже чутливий до холоду, морозу. Хто ж та баба дзиндзюриста? То всесвітня піч вариста, І не тільки я, мерзляк, Тую бабу знає всяк (Гл., Вибр., 1957, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 677.

Мерзля́к, ка, м.

1) Что-либо замерзшее.

2) Чувствительный къ холоду. Ум. Мерзлячо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 418.