МЕРЗЛО́ТА́, о́ти́, ж. Мерзлий стан грунту; замерзлий грунт. — Де так, сину, довго барився? А я вже чого не передумала: чи не впав на дорозі. Мерзлота, слизота тепер, що й здоровий валиться з ніг (Стельмах, Правда.., 1961, 96).

∆ Ві́чна мерзло́та́ — шар мерзлого грунту у північних районах землі, що не відтає протягом усього року. У тундрі багато боліт, бо вічна мерзлота не пропускає воду в глибину, до того ж при низькій температурі випаровування вологи незначне (Фіз. геогр., 5, 1956, 125); Ми добровільно у житті Взяли на себе труд Крізь гори прокладать путі, Тепло дать вічній мерзлоті (Дор., Літа.., 1957, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 677.