МЕРЕХКОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Те саме, що мерехті́ти 2. Коли будився [Іван], перша його думка була: муха там десь пищить у пітьмі, не бачить сонічка [сонечка], до котрого так полискувалася і крильцями мерехкотіла! (Фр., III, 1950, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 694.