МЕРЕ́ЖАНИЙ, МЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до мере́жати і мере́жити 1. А яка там чутка про чернігівські сорочки! Чи мережані, чи просто вишивані?.. (Л, Укр., V, 1956, 17); Назносили їх [рушників] з усього села — були вони довгі, з тонкого льняного полотна, вишивані, мережані й гаптовані (Дмит., Наречена, 1959, 198); // у знач. прикм. Ой хустино, хустиночко! Мережана, шита. Тілько й слави козацької — Сіделечко вкрити (Шевч., II, 1953, 43); Внизу вікно заслоняла біленька мережана завісочка (Мик., II, 1957, 289); * Образно. Спустила хмарка на луги мережані подолки (Тич., І, 1946, 50).
2. Дієпр. пас. мин. ч. до мере́жати і мере́жити 2. Ох і прибралась же дівчина, виряджаючись до паничів: як стеблиночку, тонку та високу, обгорнуло сиве та шнурком мережане сукно стрункий її станок (Вас., І, 1959, 241); Марія.. зодягнулась у мережану українською вишивкою блузку з довгими рукавами (Руд., Остання шабля, 1959, 534); * У порівн. Сонце, проблискуючи крізь шиби, творило грубезні, косі стовпи, немов із срібла вилиті, немов діамантами та всіляким дорогим камінням мережані (Фр., V, 1951, 152).
3. Дієпр. пас. мин. ч. до мере́жати і мере́жити 3. На порозі з’явилася широка, мов ступа, дівка.. — Це моя старша [дочка].. — промовив Мартин, підсовуючи математикові велику, мережену рибками ложку (Кос., Новели, 1962, 107); // у знач. прикм. Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують чумацькі мажі (Коцюб., І, 1955, 180); В сніги, у сиву сніжну невідомість, Мережані, оздобні линуть сани (Рильський, II, 1960, 21).
4. Дієпр. пас. мин. ч. до мере́жати і мере́жити 4. Я щоліта навідую свого колегу, бо, признатися, щиро полюбив.. Полюбив великі, мережані прожилками руки, від яких пахне і медом, і степовим зіллям, і працею (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 42); // у знач. прикм. — Жук укусив. Мережаний жук, щоб він пропав (Мирний, І, 1954, 178); Місяць плив між гілками дуба. Тремтіло сріблясте листя. І далеко від дуба лягала химерна мережана тінь (Цюпа, Назустріч.., 1958, 278); Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я (Щевч., II, 1953, 112); Оце гадаю, — і мені Таки частесенько здається, Що мир, запеклий у борні, жартує тільки та сміється; Що пал мережаних речей За оборонників святині — Одна омана для очей, Чи марний гук серед пустині (Граб., І, 1959, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 674.