МЕ́НШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до ме́нший. Матюха з буфета карафку дістав і другу, меншеньку, з наливкою для жінок (Головко, II, 1957, 48); У багатого, пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке, шаловливе [пустотливе] — тільки йому й діла, що гаса було по господі (Стор., І, 1957, 30); Пішли вони, двоє меншеньких, дівчатка, до корівки: — А чого ти молочка не даєш? га? (Гр., І, 1963, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 673.