Мени́нник, ка, м.

1) Именинникъ.

2) День ангела. Прийшов менинник багатого; він наззивав повну хату гостей. Грин. І. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 417.