МЕНЗУ́РКА, и, ж., спец. Посудина з нанесеними на ній поділками для точного вимірювання невеликих об’ємів рідини, газу. Дівчина з серцем поставила мензурку, яку тримала в руці. Мензурка гучно стукнула (Шовк., Інженери, 1956, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 672.