МЕЛЯ́СА, и, ж. Темна тягуча солодка маса, що є відходом цукробурякового виробництва; кормова патока. Меляса містить у собі 50 проц. цукру, який не кристалізується (Рад. Укр., 17.III 1949, 3); Для виловлювання метеликів озимої та інших видів шкідливих совок застосовуються коритця з розчином шумуючої меляси (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 670.