МЕЛЬНИКІ́ВНА, и, ж. Дочка мельника. [Русалка:] Ти водяну царівну зміняв на мельниківну! (Л. Укр., III, 1954, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 671.