МЕЛОДИ́ЗМ, у, ч. Елементи мелодійності, милозвучності, пісенної основи в музиці. Як характерна риса мелодизму Стеценка, пісенність виявляється навіть у формах, що нібито не вимагають її (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57); Він [Л. М. Ревуцький] — автор першого на Україні фортепіанного концерту, справді народного за своїм мелодизмом і ліричністю (Веч. Київ, 29.І 1972, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 694.