МЕЛАНХО́ЛІК, а, ч.

1. Один з чотирьох типів темпераментів людини, що характеризується пригніченим сумним настроєм; людина з таким темпераментом. Меланхолік — людина, яка відзначається порівняно невеликою різноманітністю емоціональних переживань (Психол., 1956, 212).

2. Людина, схильна до меланхолії (у 1 знач.). Серед дітей одиначок є два типи: один — меланхолік, мовчазна, сувора, замкнена в собі дитина.., другий — жвава, весела, властолюбива (Григ., Вибр., 1959, 427).

3. Людина, хвора на меланхолію (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 668.