МЕ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ме́кати. Цап з рогами Вилазить із склянки. Мекнув, мов його родимець Почав мордувати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 69); Сарна злякано мекнула і вмить зникла в хащі (Донч., III, 1956, 75); І на згоду, як теличка. Мекне цяця-молодичка (Сам., І, 1958, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 668.