МЕ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ме́кати і звуки, утворювані цією дією. Чималий хлів з скількома загородками для всякого товару, до нього прибудовані стайні і обори. Чутно ржання, рев, мекання і т. ін. (Л. Укр., II, 1951, 194); Віддалилася й стихла пісня, і тоді виразнішим став скрип журавля над колодязем, брязкання відер, мекання овечок в оборах (М. Ол., Леся, 1960, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 668.