МЕЗОНІ́Н, а, ч. Верхній напівповерх або надбудова над серединою невеликого житлового будинку. Дерев’яний будинок із скляною верандою і мезоніном привітно визирав з-поміж кущів бузку (Загреб., Європа 45, 1959, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 668.