МЕЖУВА́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що межови́к. Не звеселив Романа й межувальник, якого прислала контора (Панч, II, 1956, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 667.