МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (Минко, Вибр., 1952, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 667.

Межни́к, ка, м.

1) Полоса незасѣянной земли между двумя нивами. Харьк. у.

2) Промежность, perinaeum. Пятигор. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 415.