МЕ́ЖЕНЬ, МЕЖІ́НЬ, меже́ні, ж.

1. Низький рівень води в річці, озері (переважно влітку). Літом настає пора межені: води стає мало, рівень рік дуже знижується і з’являються мілини (Фіз. геогр., 7, 1957, 108); Зимова межень.

2. діал. Середина літа, час, коли річки мають низький рівень води. Настояща добич [у рибалок] — то межінь. Сказано — літо: на все хороше (Сл. Гр.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 667.

Ме́жень, жня, м. Люде казали, що сей год на гречки добрий межень буде, на проси не так, а на гречки добрий.

Ме́жень и межінь, ні, ж. Средина лѣта, лѣто. Добич (у рибалок): весняна — до Тройці, межена — до Покрови, просол — до заговін, або до Миколая… Настояща добич — то межінь. Сказано — літо: на все хороше: чи хліб упорать, чи в рибальстві зарибалить. Азовск. побереж. Залюбовск. Въ Хорольск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 415.