МЕ́ДЯНО.

1. Присл. до ме́дяни́й 2. Од клуні з ожередів медяно пахла свіжа житня солома (Головко, ІІ, 1957, 145).

2. перен., розм. Легко і приємно; солодко. — Я добре знаю, що оце не стало Пилипа, то Прісьці не медяно прийдеться прожити (Мирний, III, 1954, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 666.

Ме́дяно нар.

1) Сладко.

2) Сладко, легко, пріятно. Та й мені не медяно гроші достаються. Не стало Пилипа, то й Прісці не медяно прийдеться. Мир. Пов. І. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 415.