МЕДОВА́Р, а, ч. Особа, що займається медоварінням. Одні помічники медовара колють дрова, другі розводять вогнище (Бурл., О. Вересай, 1959, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 664.

медова́р — у старовину — той, хто займався виготовленням лег­кого хмільного напою з меду.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 258.