МЕДИЦИ́НА, и, ж.

1. Сукупність наук про хвороби, їх лікування та запобігання їм. В 1892 р. я зложив у Дрогобичі іспит зрілості і.. виїхав до Кракова вчитися медицини (Стеф., II, 1953, 17); Космічна медицина виникла 11 років тому, коли в нашій країні, а згодом і в Сполучених Штатах Америки почали запускати в космічних ракетах різних тварин (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 3).

Наро́дна медици́на — народні засоби лікування хвороб. Соснова живиця в народній медицині Західної України в стародавні часи призначалася для приймання всередину при туберкульозі легень (Наука.., 9, 1956, 18).

2. перен., розм. Про лікарів, медичних працівників. [Христина Архипівна:] Нема лікаря, нема і фершала [фельдшера]. Втекли ще вчора, втекла уся медицина (Корн., І, 1955, 133).

3. заст. Медичний факультет. Був у мене Петров; переводиться в Дерпт на медицину, чистий вічний студент (Л. Укр., V, 1956, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 663.