МЕ́ДИК, а, ч. Фахівець з медицини. Борис був медик і з замилування гігієніст (Фр., III, 1950, 83); Навіть і медики визнавали, що "бабині купання дають певний ефект…" (Гончар, Тронка, 1963, 214); // розм. Студент медичного інституту або факультету. Мені позавчора сказав один знайомий, що моє обличчя дуже нагадує якогось медика третього курсу (Сам., II, 1958, 322); [Мальванов:] Медик? На якому курсі? [Вернидуб:] Через тиждень кінчаю (Коч., II, 1956, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 663.