МЕДВЯ́НИЙ, а, е, поет. Який має запах, смак меду. Затремтіли роси перші, Чують — ранок медвяний (Стельмах, V, 1963, 276); Тихий день ввійшов у сад гілчастий, Пахощі медвянії розлив (Забашта, Вибр., 1958, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 663.