МЕГЕ́РА, и, ж.

1. У давньогрецькій міфології — одна з трьох богинь помсти.

2. перен., зневажл. Зла, сварлива жінка. — А як знайдемо філоксеру, то ті мегери й очі з лоба повидирають нам (Коцюб., І, 1955, 196); — А цю твою стару мегеру, оцю Сусанну Петрівну.. треба було б добре провчити, щоб не вела провокаційних розмов (Собко, Нам спокій.., 1959, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 661.