МЕ́БЛІ, ів, мн. Предмети обстановки квартири, кімнати і т. ін. Скрізь без ладу розстановлені меблі: стільці, ослонці, канапи (Вас., III, 1960, 193); Єдиними меблями в цьому приміщенні був тапчан з солом’яним сінником та крісло (Вільде, Сестри.., 1958, 21); // перен. Про людей, які не заслуговують на увагу, але постійно присутні десь. Він укупі ще з кількома подібними інвалідами належав до постійних меблів при всяких [судових] розправах (Фр., VII, 1951, 308).

◊ Для (за́для) ме́блів бу́ти (сиді́ти і т. ін.) де — не відповідати своєму призначенню, не відігравати ніякої ролі де-небудь, у якій-небудь справі. — А я хіба тут задля меблів сиджу? (Ткач, Плем’я.., 1961, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 661.