МЕ́БЕЛЬНИК, а, ч. Те саме, що мебля́р. Лелекач був добрим майстром-мебельником (Томч., Закарп. опов., 1953, 192); // Торговець меблями.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 661.