МАХІНА́ЦІЯ, ї, ж. Несумлінний, нечесний спосіб, витівка, хитрість для досягнення чого-небудь; шахрайство. Розкриваючи класовий характер земства, письменник [Панас Мирний] показує і всі виборчі махінації. Становий Дмитренко навчає земських гласних, як треба голосувати (Укр. літ., 9, 1957, 54); Куркуленко Пальоха не схотів чесно трудитися, а вдався до спекуляції, до якихось темних махінацій (Хижняк, Тамара, 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 655.