МАТІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що матюка́ти, матюка́тися. Став мене матіркувать (Сл. Гр.); Скажу тільки, що лаялись страшенно: ..тут кляли й матіркували у все, в що хочете: в хрест, віру, богородицю, душу, ворота і навіть свічку… (Коцюб., І, 1955, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 650.

Матіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Ругаться по матери. Іде піп, а він матіркує, сказано, п’яний. Камен. у. Став мене матіркувать. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 410.