МА́ТУШКА, и, ж., розм., заст.
1. Дружина священика; паніматка. Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків,.. про п’яницькі бенкети,.. про попівен, попів, матушок… (Мирний, І, 1954, 340); — Та чого ж ти стоїш тумою? — закричала матушка до о. Ананія. — Треба бігти, о господи! (Панч, В дорозі, 1959, 15).
2. Черниця. Благочинних матушок, Оврамію та Феонію, вона [ігуменя] прохала підтримувати Софію своїм авторитетом (Мик., II, 1957, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 653.