МАТЕРІАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Науковий напрям у філософії, що визнає об’єктивність існування зовнішнього світу, незалежність його від людської свідомості, первісність матерії та вторинність мислення, пізнаваність світу і його закономірностей; протилежне ідеалізм. Філософія марксизму є матеріалізм (Ленін, 19, 1950, 4).

∆ Діалекти́чний матеріалі́зм див. діалекти́чний; Істори́чний матеріалі́зм див. істори́чний; Метафізи́чний матеріалі́зм див. метафізи́чний; Механісти́чний матеріалі́зм див. механісти́чний; Механі́чний матеріалі́зм див. механі́чний.

2. Вузько практичне, раціоналістичне ставлення до дійсності; схильність заперечувати ідеальне, високе; // розм. Ставлення до дійсності з погляду особистих вигод; корисливість. Він заявив Швейкові, що від завтрашнього дня починає нове життя. Пити алкоголь — це, мовляв, грубий матеріалізм, а треба вести духовне життя (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 646.