МАТЕМА́ТИК, а, ч. Фахівець із математики. Виховувала [Київська академія] не тільки богословів, а й математиків, астрономів, ботаніків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 198); Ким він буде? Ким стане? Чи визначним математиком, чи звичайним бухгалтером? (Гончар, Тронка, 1963, 87); // Той, хто добре знає математику. — Ви знаєте, — додала [Маня] з тим самим усміхом, — Обринські не були ніколи добрими математиками! (Коб., III, 1956, 193); // Учитель математики. Учитель [італійської мови] .. сказав, що нехай директор "ловить".. математика, а він на урок не прийде, бо й сам хоче в суботу гуляти (Л. Укр., V, 1956, 403); Педагоги часто заздрили математикові, який ніколи не жалівся на недисциплінованість і неслухняність класу (Коп., Десятикласники, 1938, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 644.