МАСТИ́ТИ, мащу́, ма́стиш, недок.

1. перех. і без додатка. Вкривати кого-, що-небудь шаром чогось жирного, рідкого. Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже з півроку висіли в коморі, і почав їх мастити добрим дьогтем проти огню (Барв., Опов.., 1902, 164); Брала [відьма] з горщика.. Жир червоний і мастила Свому сину груди й ребра (Л. Укр., IV, 1954, 181); Здіймав свою припорошілу скрипку З гвіздка іржавого вусатий Родіон, Смичок живицею мастив ретельно й кріпко (Рильський, Поеми, 1957, 234); // Змазувати частини механізмів, колеса тощо. Як віл пристане, так віз масти, а як кінь пристане, так ніж гостри (Номис, 1864, № 10215); — Їздити на лобогрійках я їздив! Знаю, де мастити, як косу нагострити, як і коли скидати! (Вишня, І, 1956, 380); Люди сиділи й писали листи перед завтрашнім наступом, чистили й мастили зброю, пили чай (Ю. Янов., II, 1954, 10).

2. перех. Мазати що-небудь рідким їстівним. Мастити хліб олією; Мастити медом корж.

3. неперех., перен., розм. Давати хабарі. — Нині скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (Козл., Ю. Крук, 1957, 345); // Підлещуватися. Він тепер побачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Мирний, І, 1954, 153).

◊ Слова́ми масти́ти: а) улещувати; б) спокушати, принаджувати. Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Сл. Гр.).

4. перех. і без додатка. Укривати шаром глини стіни хати тощо. — Я ж її [хату] сама й мастила, й вигладжувала (Коцюб., І, 1955, 123); — Сів я на приспу. Ще небіжка мастила, а я глини тачками возив (Стеф., І, 1949, 14); Майстри тешуть, а вчительки самі мастять стіни (Кучер, Дорога.., 1958, 198).

5. перех., розм. Те саме, що забру́днювати 1; вимазувати (у 3 знач.). Купи мені черевички, щоб я боса не ходила, щоб ніженьки не мастила (Сл. Гр.).

6. перех. і без додатка, перен., розм., рідко. Те саме, що би́ти 2. — І-іх, як зловлю та почну мастити оцим пужалном. Бігме, поламаю на ньому (Козл., Ю. Крук, 1950, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 642.

Масти́ти, мащу, тиш, гл.

1) Мазать, намазывать, смазывать масломъ и вообще маслянистымъ веществомъ, умащать. Хто мостить, тому віз не скрипить. Чуб. І. 280. Мастити голову. Мир. Пов. II. 73. Середа піст, не треба губи мастить. Ном. № 534. Моїм маслом та мене й мастить. Чоботи, закурені пилом, дістав… і почав їх мастити добрим дьогтем проти огню. Г. Барв. 164.

2) Мазать глиной. Щоб ніколи цього куточка не мастила, то тобі буде добре. Чуб. І. 4.

3) Пачкать, загрязнять. Продай, милий, рабі бички, купи мені черевички, щоб я боса не ходила, щоб ніженьки не мастила. Грин. III. 684.

4) Тасовать (карты).

5) Словами мастити. Услаждать, утѣшать, обольщать. Мої слова мастили людям душу. К. Іов. Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 408.