МАСТИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж.

1. Жін. до масти́льник. Напередодні виборів засідав цеховий комітет. Серед знайомих товаришів побачив я станційну мастильницю Галину Павлову (Роб. газ., 14.III 1965, 1).

2. Посудина для мастила зі спеціальним пристосуванням для змащування деталей машин і т. ін. Хлопчисько то носив воду у бочку, то кочегарові допомагав чистити труби, а потім узяв у руки й мастильницю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 36); Я мастильницю свою.. Щогодини заряджаю. Коли поїзд виряджаю, Всі підшипники мащу (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 65).

3. Те саме, що ма́зальниця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 642.