МАСТИ́КА, и, ж.

1. Густа маса з жирами або смолами, що застосовується для вирівнювання поверхонь покриттів, підлог і т. ін., приклеювання покрівельних, ізоляційних, оздоблювальних матеріалів, зовнішнього обмазування тощо. Придивляйся тепер до стику, Не пізнаєш фанери тут! Це придумав таку мастику Науковий наш інститут (Забашта, Нові береги, 1950, 23); При замазуванні стиків бетонних труб асфальтовою мастикою дуже важливо, щоб вона добре з’єдналась з бетоном (Довідник сіль. будівельника, 1956, 346).

2. Суміш із воску та фарби для натирання підлоги. При зразковому утриманні шкільного будинку в чистоті й порядку цілком гігієнічними є паркетні підлоги, що регулярно натираються воском (мастикою) (Шк. гігієна, 1954, 219); Воскова мастика.

3. Ароматична смола деяких дерев, яку використовують для виготовлення лаків, солодощів, пахощів і т. ін. За херсонітами — аравійці, перед ними зелене намистечко з Ховерезма, перли з полуденних теплих морів і знову парфуми й мастики, кориця, перець (Скл., Святослав, 1959, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 642.