МАСЛЯ́НКА, и, ж.
1. Рідина, що залишається після збивання масла з вершків, сметани; сколотини. Припав циган до маслянки, .. Аж тут кума вареники З печі висуває (Рудан., Тв., 1956, 118); І за стареньке шмаття з паненят для малих дітей, і за маслянку від панських корів, за все випадало [Білашисі] не раз "послухати" панів, коли не роботою, то чим іншим (Л. Укр., III, 1952, 636).
2. Те саме, що масельни́чка. Ввійшла в світлицю горбата Килина й винесла на тарілці дві тонесенькі скибки паляниці та з ложку масла в маслянці (Н.-Лев., III, 1956, 44); Сметану, хрін з оцтом до закусок подають у соусницях, а вершкове масло — в маслянках або на пиріжковій тарілці (Укр. страви, 1957, 395).
3. Те саме, що масти́льниця 2. — Він, бачите, був в апаратній.. Держав маслянку, а шестерня раптом і того… (Коцюб., II, 1955, 48); Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз, ..відгвинчував ослаблі гайки, заливав мастилом маслянки (Сміл., Сашко, 1957, 58).
4. розм. Мергельна глина. — Та захватіть із дому щітки, а може, в кого маслянка є, то й маслянки по грудці (Головко, II, 1957, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 640.