МАРШОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до марш¹. І може, тільки ця бурхлива маршова ніч здатна була викликати Брянського на одвертість (Гончар, III, 1959, 82); Тихо, глухо, мов здалека, з-за гори, доноситься гомін, .. чується маршова козацька пісня (Мирний, III, 1954, 202); — Тут, Максиме, буде набережна, — сказала Катря.. — Гранітні парапети, зручні сходи, маршові площадки (Рибак, Час.., 1960, 712).

2. Якого направляють із запасу до діючої армії для поповнення її (про військові частини). Прийшов командир маршового батальйону. Почався переклик (Собко, Шлях.., 1948, 36); Снився мені молодий солдат, що пішов з маршовою ротою на фронт і не повернувся (Кол., На фронті.., 1959, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 635.