МА́РОЧНИЙ, а, е.

1. Певної марки (див. ма́рка¹2); марковий (у 2 знач.), сортовий. Марочним коньякам присвоюються спеціальні назви й зірочок на етикетках не ставлять (Укр. страви, 1957, 386); Марочна сталь.

∆ Ма́рочні ви́на — характерні для певного виноробного району виноградні вина, що постійно зберігають свої якості. Марочні [вина] — вища категорія витриманих вин з найкращих сортів винограду (Колг. енц., І, 1956, 176).

2. Те саме, що ма́рковий 1. Марочна колекція.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 633.