МАРНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. марнува́ти. [Андрій:] А коли гроші материні, то вона має право не давати їх на марнування (Л. Укр., III, 1952, 721); Вода у степу — скарб, зайве витрачання її — це втрата матеріальних цінностей і марнування праці людей (Рад. Укр., 29.ІХ 1950, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 632.